Емпіричне дослідження морального розвитку молодших школярів

Міністерство освіти і науки України

Одеський педагогічний коледж

Південноукраїнського державного педагогічного університету

ім. К.Д Ушинського

Курсова робота

на тему:

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МОРАЛЬНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Виконала студентка гр. Ш-33

Рощина Г.В.

Перевірила: Кузнєцова О.В.

м. Одеса, 2011


План

ВСТУП

РОЗДІЛ I. МОРАЛЬНИЙ РОЗВИТОК МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1 Суть і природа моралі, поняття про моральний розвиток

1.2 Психологічні особливості особистості молодших школярів

1.3 Закономірності та чинники морального розвитку у молодшому шкільному віці

РОЗДІЛ II. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МОРАЛЬНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1 Методи емпіричного дослідження

2.2 Методики емпіричного дослідження

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП

У всі століття люди високо цінували моральну вихованість. Глибокі соціально - економічні перетворення, що відбуваються в сучасному суспільстві, примушують нас роздумувати про майбутнє України, про її молодь. В даний час зім'яті етичні орієнтири, підростаюче покоління можна звинувачувати в бездуховності, безвір'ї, агресивності. Наше суспільство потребує підготовки широко освічених, високо етичних людей, що володіють не тільки знаннями, але і прекрасними рисами особи. У сучасному світі маленька людина живе і розвивається, оточений безліччю різноманітних джерел сильної дії, які щодня обрушуються на інтелект, що не окріпнув, і відчуття дитини, на сферу моральності, що ще тільки формується.

Саме по собі освіта не гарантує високого рівня етичної вихованості, бо вихованість - це якість особи, що визначає в повсякденній поведінці людини його відношення до інших людей на основі пошани і доброзичливості до кожної людини. К.Д. Ушинський писав: «Вплив морального складає головне завдання виховання». (30, с.431).

Озброєння моральними знаннями важливе і тому, що вони не тільки інформують молодшого школяра про норми поведінки, що затверджуються в сучасному суспільстві, але і дають уявлення про наслідки порушення норм або наслідках даного вчинку для навколишніх людей.

Перед загальноосвітньою школою ставиться завдання підготовки відповідального громадянина, здатного самостійно оцінювати що відбувається і будувати свою діяльність відповідно до інтересів оточуючих його людей. Рішення цієї задачі пов'язане з формуванням стійких етичних властивостей особи школяра.

Об'єкт дослідження – моральний розвиток молодших школярів.

Предмет дослідження: розвиток моральних знань молодших школярів.

Актуальність дослідження. Українське суспільство, що знаходиться на етапі інтенсивного реформування, пред'являє відповідні вимоги до системи освіти. Потреба суспільства, що росте, — людина мобільна, здібна до самостійних і відповідальних рішень, з чіткими ціннісними орієнтаціями.  Необхідність у формуванні нового сучасного типу людини виразилася в зміні освітньої парадигми - відмова від монологічної, авторитарної системи і перехід до гуманістичних основ навчання і виховання. Пріоритетними завданнями проголошені: виховання дбайливого відношення до історичної і культурної спадщини народів України, виховання патріотів України, громадян, що поважають має рацію і свободи особи, володіють високою моральністю і що проявляють шанобливе відношення до традицій і культури інших народів; екологічне виховання, що формує дбайливе відношення населення до природи. Мета сучасної освіти - це виховання людини з цілісним світобаченням, яка уміє бачити взаємозв'язку в різних сферах життєдіяльності суспільства, взаємозалежність соціального і природного миру. Погіршення екологічної обстановки на Землі, забруднення повітряного, водного басейну, виснаження природних ресурсів, конфлікти між державами, локальні війни - всі ці проблеми світового масштабу підсилюють актуальність пошуку ефективних шляхів виховання підростаючого покоління. Все великої значущості набувають загальнолюдські цінності, проголошені в міжнародних правових документах - Загальній декларації прав людини, Європейській конвенції про захист прав людини, Конвенцію ООН про права дитини. Підростаюче покоління потребує ясних життєвих орієнтирів. Головна цінність на Землі - це життя як така у всіх її проявах, людина і благо кожного незалежно від національності, соціального положення, фізичних і психічних особливостей. Сучасні підходи у вихованні і навчанні багато в чому спираються на педагогіку радянського періоду. Ідеї морального виховання розгорнені в педагогічних творах Н.К. Крупськой і А.С. Макаренко.

Проблема формування етичної свідомості, поведінки у взаємозв'язку розроблялася такими педагогами, як І.А. Каїров, Н.І. Болдирєв, И.С. Мар’єнко, І.Ф. Харламов, О.С. Богданова.

Програма морального виховання, розроблена Н.І. Болдирєвим, є фундаментальним внеском в даній області. Важливе те, що в основу виховання покладені принципи гуманізму, інтернаціоналізму, непримиренності до лицемірства, користолюбству, егоїзму.

Основним напрямом в сучасній етиці є дослідження моральних норм, об'єднуючих людей незалежно від їх політичних, релігійних переконань, національних особливостей і ін. Проблема пошуку фундаментальних філософських основ об'єднуючої етики людства всесторонньо розглядається багатьма ученими, серед яких представляють особливий інтерес праці А.А. Гусейнова, А. Швейцера, Ю.В. Шрейдера, С.В. Мейена. Процеси глобалізації економічних, політичних процесів, все більш тісна взаємодія країн і народів примушує звертатися до «етики об'єднаного людства» (А.А. Гусейнов), головним її принципом є принцип співчуття до іншого (С.В. Мейен). Основою етичної поведінки проголошується сама людина як особа, а не політичні, релігійні, ідеологічні і інші рамки. Загальною підставою для рівного відношення до всього живого, що визнається в багатьох сучасних педагогічних дослідженнях, є «принцип благоговіння перед життям» (А.Швейцер). Проходження йому забезпечує збереження природної різноманітності, що є умовою життя людини, вирішення конфліктів мирним шляхом, без застосування насильства. На сьогоднішній день є величезна кількість різноманітних курсів по залученню дітей до моральних цінностей. Особливий інтерес представляють наукові дослідження Н.Е. Щурковой, А.И. Шемшуриной, М.І.Шиловой.  Система виховання етичної культури А.І. Шемшуриной, має наступні зв'язки з «Азбукою морального виховання» О.С. Богдановой. Важливе те, що методика «Етичної граматики» А.І. Шемшуриной грунтується на діалозі, рівноправному обміні духовними, моральними цінностями вчителя і учня.

Велике значення при розробці методів педагогічної взаємодії мають теоретичні положення Н.Е. Щурковой. Принципом побудови взаємин в просторі шкільного життя є затвердження однієї людини в бутті іншого. Міра морального визначається увагою до іншого, врахуванням інтересів що оточують, беззастережне ухвалення цінності особи іншої людини незалежно від віку, статусу, успішності.

Важливою передумовою при встановленні співвідношення загальнолюдського, національного, особового компонентів морального знання в процесі засвоєння їх молодшими школярами сталі дослідження М.І. Шилової. Не дивлячись на обширний пласт досліджень все ж таки мало приділяється уваги формуванню цілісної картини миру, залученню до загальнолюдських цінностей (життя, благо кожної живої істоти на Землі). Ця проблема знайшла віддзеркалення у фундаментальних роботах А.М. Архангельського (3), Н.М. Болдирева (6), Н.К. Крупськой (14), А.С. Макаренко (15), І.Ф. Харламова (32), в яких виявляється суть основних понять теорії морального виховання, указуються способи подальшого розвитку принципів, змісту, форм, методів морального виховання.

Ряд дослідників освітлює в своїх роботах проблеми підготовки майбутніх вчителів до морального виховання школярів (М.М. Гей, А.А. Горонідзе, А.А. Калюжний, Т.Ф. Лисенко).

Такі педагоги як Н.М. Болдирев (6), І.С. Марьєнко (16). Л.А. Матвєєва (17) , Л.І. Божович (5) і багато інших дослідників розглядають моральне виховання в різних аспектах. Дана проблема визначила вибір теми курсової роботи.

Структура курсової роботи. Курсова складається з введення, трьох розділів, висновку і літератури.

мораль психологічний дослідження дошкільник


РОЗДІЛ 1. МОРАЛЬНИЙ РОЗВИТОК МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1 Суть і природа моралі, поняття про моральний розвиток

У короткому словнику по філософії поняття моральності прирівняне до поняття мораль. «Мораль - норми, принципи, правила поведінки людей, а так само сама людська поведінка (мотиви вчинків, результати діяльності), відчуття, думки, в яких виражається нормативна регуляція відносин людей один з одним і суспільним цілим (колективом, класом, народом, суспільством)» (13, с.191-192). В.І. Даль тлумачив слово мораль як «моральне учення, правила для волі, совісті людини» (8, с.345). У Ожегова С.І. ми бачимо: «Моральність — це внутрішні, духовні якості, якими керується людина, етичні норми, правила поведінки, визначувані цими якостями» (20, с.414). Мислителі різних століть трактували поняття моральності по-різному. Ще в стародавній Греції в працях Арістотеля про етичну людину мовилося: «Етично прекрасною називають людину довершеної гідності. Адже про етичну красу говорять з приводу чесноти: етично прекрасним звуть справедливого, мужнього, розсудливого і такого, що взагалі володіє всіма чеснотами людини» (2, с.360 ).

А Ніцше вважав: «Бути моральним, етичним, етичним - означає надавати покору спрадавна встановленому закону або звичаю». ( 19, с.289). У науковій літературі указується, що мораль з'явилася на зорі розвитку суспільства. Визначальну роль в її виникненні зіграла трудова діяльність людей. Без взаємодопомоги, без певних обов'язків по відношенню до роду чоловік не зміг би вистояти в боротьбі з природою. Мораль виступає як регулятор взаємин людей. Керуючись моральними нормами, особа тим самим сприяє життєдіяльності суспільства. У свою чергу, суспільство, підтримуючи і поширюючи ту або іншу мораль, тим самим формує особу відповідно до свого ідеалу. На відміну від права, яке також має справу з областю взаємин людей, але спираючись на примушення з боку держави. Мораль підтримується силою громадської думки і зазвичай дотримується через переконання. При цьому мораль оформляється в різних заповідях, принципах, як слід поступати. Зі всього цього ми можемо зробити висновок, що дорослій людині деколи важко вибирати, як поступити в тій або іншій ситуації. А що ж говорити про дітей? Сухомлинський вважав, що «непорушна основа морального переконання закладається в дитинстві і ранньому отроцтві, коли добро і зло, честь і ганьба, справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише за умови яскравої наочності, очевидності морального сенсу того, що він бачить, робить, спостерігає» (27, с.170). Школа є основною ланкою в системі виховання підростаючого покоління. На кожному етапі навчання дитини домінує своя сторона виховання. У вихованні молодших школярів, вважає Ю.К. Бабанський, такою стороною буде моральне виховання: діти опановують простими нормами моральності, навчаться слідувати їм в різних ситуаціях. Учбовий процес тісно пов'язаний з етичним вихованням. В умовах сучасної школи, коли зміст освіти збільшився в об'ємі і ускладнився по своїй внутрішній структурі, в етичному вихованні зростає роль учбового процесу. Змістовна сторона моральних понять обумовлена науковими знаннями, які учні одержують, вивчаючи учбові предмети. Самі етичні знання мають не менше значення для загального розвитку школярів, чим знання по конкретних учбових предметах (4, с.352). Н.І. Болдирев відзначає, що специфічною особливістю морального виховання є те, що його не можна відособити в якийсь спеціальний виховний процес. Формування моральної зовнішності протікає в процесі все багатогранній діяльності дітей (іграх, навчанні), в тих різноманітних відносинах, в які вони вступають в різних ситуаціях з своїми однолітками, з дітьми молодше за себе і з дорослими. Проте, моральне виховання є цілеспрямованим процесом, що припускає певну систему змісту, форм, методів і прийомів педагогічних дій. (6, с.102). Розглядаючи систему морального виховання, Н.Е. Ковальов, Б.Ф. Райський, Н.А. Сорокин розрізняють декілька аспектів:

По-перше, здійснення узгоджених виховних впливів вчителя і учнівського колективу в рішенні певних педагогічних задач, а усередині класу – єдність дій що всіх вчаться. По-друге, використання прийомів формування учбової діяльності етичним вихованням. По-третє, під системою морального виховання розуміється також взаємозв'язок і взаємовплив виховуваних в даний момент моральних якостей у дітей. По-четверте, систему морального виховання слід убачати і в послідовності розвитку тих або інших якостей особи у міру зростання і розумового дозрівання дітей. (11, с.198). У формуванні особи молодшого школяра, з погляду С.Л. Рубінштейна, особливе місце займає питання розвитку етичних якостей, складових основу поведінки.

У цьому віці дитина не тільки пізнає суть етичних категорій, але і вчиться оцінювати їх знання у вчинках і діях навколишніх, власних вчинках. (24, с.58). На визначення ролі планування, як в учбовій діяльності, так і в етичній поведінці дітей молодшого шкільного віку було напрямлено увагу таких учених як Л.А. Матвєєва (17), Л.А. Регуш (22). У своїх дослідженнях вони звертаються до формування етичних мотивів поведінки, оцінки і самооцінки етичної поведінки. Процес виховання в школі будується на принципі єдності свідомості і діяльності, виходячи з якого формування і розвиток стійких властивостей особи можливе при її діяльній участі в діяльності.

«Практично будь-яка діяльність має моральне забарвлення», вважає О.Г. Дробніцкий (9, с.33), у тому числі і учбова, яка, на думку Л.И. Божович, «володіє великими виховними можливостями». Останній автор представляє учбову діяльність молодшого школяра ведучої. У цьому віці вона більшою мірою впливає на розвиток школяра, визначає поява багатьох новоутворень. У ній розвиваються не тільки розумові здібності, але і етична сфера особи. (5, с.34). В результаті регламентованого характеру процесу, обов'язкового систематичного виконання учбових доручень у молодшого школяра складаються етичні знання, характерні для учбової діяльності, етичні відносини, указує И.Ф. Харламов.

Учбова діяльність, будучи в молодшому шкільному віці ведучої, забезпечує засвоєння знань в певній системі, створює можливості для оволодіння прийомами, учнів, способами рішення різних розумових і етичних задач.

Вчителеві належить пріоритетна роль у вихованні і навчанні школярів, в підготовці їх до життя і суспільної праці. Вчитель завжди є для учнів прикладом моральності і зрадженого відношення до праці. Проблеми моральності школярів на сьогоднішньому етапі розвитку суспільства особливо актуальні. (32, с.541).

Специфічною особливістю процесу морального виховання слід вважати те, що він тривалий і безперервний, а результати його відстрочені в часі.

Істотною ознакою процесу морального виховання є його концентрична побудова: рішення виховних задач починається з елементарного рівня і закінчується вищим. Для досягнення мети використовуються види діяльності, що все ускладнюються. Цей принцип реалізується з урахуванням вікових особливостей учнів. (3, с.386). Процес морального виховання динамічний і творчий: вчителі постійно вносять до нього свої корективи, направлені на його вдосконалення. Всі чинники, що обумовлюють моральне становлення і розвиток особи школяра, И.С. Мар’єнко розділяє на три групи: природні (біологічні), соціальні і педагогічні. У взаємодії з середовищем і цілеспрямованими впливами школяр, набуває необхідного досвіду етичної поведінки.

На моральне формування особі надають дію багато соціальних умов і біологічні чинники, але вирішальну роль в цьому процесі грають педагогічні, як найбільш керовані, направлені на вироблення певного роду відносин.

Одне із завдань виховання - правильно організувати діяльність дитини. У діяльності формуються етичні якості, а виникаючі відносини можуть впливати на зміну цілей і мотивів діяльності, що у свою чергу впливає на засвоєння етичних норм і цінностей організацій. Діяльність людини виступає і як критерій його морального розвитку.

Розвиток моральної свідомості дитини відбувається через сприйняття і усвідомлення змісту дій, які поступають і від батьків і педагогів, навколишніх людей через переробку цих дій у зв'язку з етичним досвідом індивіда, його поглядами і ціннісними орієнтаціями. У свідомості дитини зовнішня дія набуває індивідуального значення, таким чином, формує суб'єктивне відношення до нього. У зв'язку з цим, формуються мотиви поведінки, ухвалення рішення і етичний вибір дитиною власних вчинків. Спрямованість шкільного виховання і реальні вчинки дітей можуть бути неадекватними, але сенс виховання полягає в тому, щоб досягти відповідності між вимогами належної поведінки і внутрішньої готовності до цього. Необхідна ланка в процесі морального виховання - моральна освіта, мета якої - повідомити дитині сукупність знань про моральні принципи і норми суспільства, якими він повинен опанувати. Усвідомлення і переживання моральних принципів і норм прямо пов'язане з усвідомленням зразків етичної поведінки і сприяє формуванню моральних оцінок і вчинків. (10, с.8-14). Отже, теоретичний аналіз стану проблеми морального виховання школярів дозволяє зробити висновок про те, що ученими напрацьовані цікаві підходи до даного питання, які можна узяти на озброєння при підвищенні морального виховання школярів.

1.2 Психологічні особливості особистості молодших школярів

Успіхи дитини в оволодінні предметами ґрунтуються на основі наслідування зразків дорослих. Прагнення дитини до наслідування набуває генералізованого характеру, переноситься з конкретних способів дій на всю поведінку дорослого, на його взаємини з оточуючими. Відкривши для себе у ранньому віці «світ предметів», дитина переходить до «відкриття світу людей». На перший план для дитини виступають соціальні взаємовідносини, спілкування між людьми, їхні суспільні функції: моя мама вчителька, а моя — лікар тощо. Якщо у ранньому віці у спілкуванні з дорослим головною ланкою був предмет, то тепер він відступає на другий план, служачи засобом входження дитини у світ людських взаємин. Прагнення молодшого школяра стати дорослим, наслідувати його соціальні функції не може мати реального втілення, тому виникає сюжетно-рольова гра.

Головним змістом сюжетно-рольової гри виступає моделювання міжособистісних взаємовідносин дорослих людей. У предметно - маніпулятивних іграх діти моделюють взаємозв'язки між предметами за допомогою замінників реальних предметів.

Прагнення до наслідування дорослих реалізується й за допомогою інших видів діяльності, що активно формуються у молодшого школяра: продуктивної, образотворчої, трудової. У цих видах діяльності дитина, як і у сюжетно-рольовій грі, прагне охопити дійсність у її цілісності, у взаємозв'язках між її складниками, що стає можливим на основі достатнього інтелектуального розвитку. Діяльність молодшого школяра відзначається знаково-символічним характером. Наприклад, малюнок є своєрідним не конвенціональним (зберігаючим подібність з предметом) знаком об'єкта або ситуації, що зображаються.

Дитина освоює широке коло видів діяльності — ігрову, трудову, продуктивну, побутову. Формується як їх технічна сторона, так і мотиваційно-цільова. Входження дитини у світ дорослих у різних видах діяльності відбувається по-різному.

Сюжетно-рольова гра виступає для молодших школярів школою міжособистісних взаємин. У продуктивних видах діяльності дитина виступає як справжній творець, засвоюючи одну з характерних людських ролей. У діяльності самообслуговування по забезпеченню свого побуту, у трудовій діяльності дитина досягає реальних результатів, схвалюваних дорослим, засвоює гігієнічні навички, трудові дії, важливість яких зберігається протягом всього життя: мити руки, одягатись, пришити ґудзик, прибрати у кімнаті тощо.

Допомагаючи дорослому, дитина стає безпосереднім його партнером, співробітником, колегою. Результати праці дитини, схвалювані дорослим, викликають у нього гордість, переживання своєї значущості.

Головним підсумком розвитку всіх видів діяльності, з одного боку, виступає оволодіння моделюванням як центральною розумовою здатністю, з другого боку, формування доцільної поведінки.

Прагнення дитини увійти у світ дорослих зумовлює значні і міни у формах його спілкування. Змістовність його помітно зростає, чому сприяє оволодіння мовленням, з'являються теми «філософського» рівня. У 6—7 років спілкування дошкільника з дорослим носить поза ситуативно - особистісний характер, обговорюються проблеми людських взаємин, моралі. Інтенсивно розвиваються форми і зміст спілкування з однолітками, що виступає необхідною умовою організації та проведення сюжетно-рольових ігор. У ході спілкування з ровесниками у психіці та особистості дитини виникають такі риси, як повага до думки інших, здатність бути партнером, узгодити різні позиції, обґрунтувати, заперечити тощо.

На основі досягнень дитини у розвитку пізнавальних процесів, їх інтелектуалізації, інтеграції та диференціації, набуття ними довільного та свідомого характеру знання дитини значно розширюються, систематизуються, набувають особистісного змісту. Це дає підстави і говорити про закладання у молодшого школяра основ світогляду. Важливими новоутвореннями особистості виступають перші моральні інстанції, супідрядність мотивів, формується диференційована самооцінка і особистісна свідомість.

Дитина проникає у сутність людської діяльності, переходить від її зовнішніх ознак та атрибутів до глибинного смислу й значення. Поступово дитина все більше розуміє, що гра— це лише імітація дорослого життя, зростає незадоволеність своєю позицією. Характерно, що дитина в 3 роки говорить «я велика», а в 6-7 років починає вважати себе маленькою. Зростання інтелектуального рівня приводить до реальної оцінки дитиною своїх можливостей і розуміння необхідності навчання для справжнього входження у доросле життя. Дитина спостерігає, що дорослий більш поважно й серйозно ставиться до діяльності учіння, а тому прагне оволодіти цією діяльністю.

1.3 Закономірності та чинники морального розвитку у молодшому

шкільному віці

Учені у області педагогіки виявили, що в різні вікові періоди існують неоднакові можливості для морального виховання. Дитина, підліток і хлопець, по-різному відносяться до різних засобів виховання.

Знання і облік досягнутого людиною в той або інший період життя допомагає проектувати у вихованні його подальше зростання. Моральний розвиток дитини займає провідне місце у формуванні всесторонньо розвиненої особи. (5, с.132). Працюючи над проблемами моральної вихованості молодших школярів, треба враховувати їх вікові і психологічні особливості:

1) Схильність до гри. В умовах ігрових відносин дитина добровільно вправляється, освоює нормативну поведінку. У іграх, більш ніж де потрібне від дитини уміння дотримувати правила. Порушення їх діти з особливою гостротою помічають і безкомпромісно виражають своє засудження порушникові. Якщо дитина не підкорятиметься думці більшості, то йому доведеться вислухати багато неприємних слів, а може, і вийти з гри. Так дитина вчиться зважати на інших, одержує уроки справедливості, чесності, правдивості.

Гра вимагає від її учасників уміння діяти за правилами. «Яка дитина в грі, такий багато в чому він буде в роботі, коли виросте» - говорив А.С. Макаренко.

2) Неможливість довго займатися монотонною діяльністю. Як затверджують психологи, діти 6-7-річного віку не можуть утримувати свою увагу на одному якому-небудь предметі більше 7-10 хвилин. Далі діти починають відволікатися, перемикати свою увагу на інші предмети, тому необхідна часта зміна видів діяльності під час занять.

3) Недостатня чіткість етичних уявлень у зв'язку з невеликим досвідом.

Дитина до 5 років засвоює примітивний рівень правил поведінки, заснований на забороні або запереченні чого-небудь. Наприклад: «Не розмовляй голосно», «Не перебивай тих, що розмовляють», «Не чіпай чужу річ», «Не кидай сміття» і ін. Якщо дитину привчили до виконання даних елементарних норм, то ті, що оточують вважають цю дитину вихованою. Безглуздо говорити про другий рівень морального виховання, якщо не освоєний перший. Але саме така суперечність спостерігається серед підлітків: вони хочуть сподобатися навколишнім людям, але не навчені елементарній поведінці.

4) Може існувати суперечність між знанням, як потрібно, і практичним застосуванням (це стосується етикету, правил хорошого тону, спілкування).

Не завжди знання моральних норм і правил поведінки відповідає реальним діям дитини. Особливо часто це трапляється в ситуаціях, де відбувається неспівпадання етичних норм і особистих бажань дитини.

5) Нерівномірність застосування ввічливого спілкування з дорослими і однолітками (у побуті і удома, в школі і на вулиці). Як долатимемо ці особливості? Звернемося до досвіду великих педагогів. В.А. Сухомлинський говорив: «У практичній роботі по етичному вихованню наш педагогічний колектив бачить перш за все формування загальнолюдських норм моральності. У молодшому віці, коли душа дуже податлива до емоційних дій, ми розкриваємо перед дітьми загальнолюдські норми моральності, учимо їх азбуці моралі:

1.Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожен твій вчинок, кожне твоє бажання відбивається на оточуючих тебе людях. Знай, що існує межа тим часом, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки питанням до самого до себе: чи не робиш ти зла, незручності людям? Роби все так, щоб людям, що оточують, тебе було добре.

2. Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди роблять тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром.

3. Всі блага і радощі життя створюються працею. Без зусиль не можна чесно жити.

4. Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним. Допомагай товаришеві в біді. Не заподіюй людям зла. Поважай і почитай матір і батька – вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею.

5. Будь небайдужий до зла. Борися проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, заподіює зло іншим людям, обкрадає суспільство.

Така азбука етичної культури, опановувавши якою діти осягають суть добра і зла, чести і безчестя, справедливості і несправедливості» (27, с.161-165).

Серед основних завдань, які ставить сучасне суспільство перед народною освітою, виділяється актуальне завдання виховання активної свідомої творчої особи.

У молодшому шкільному віці, констатує М.Н. Аплетаєв, особливу роль виконує учбова діяльність, відбувається перехід від: «ситуативного» пізнання світу до його наукового вивчення, починається процес не тільки розширення, але і систематизації і поглиблення знань. Учбова діяльність в цьому віці створює умови для оволодіння прийомами, учнів, способами рішення різних розумових і етичних задач, формує на цій основі систему відносин дітей до навколишнього світу (1, с.195). Молодший школяр в процесі навчання в школі поступово стає не тільки об'єктом, але і суб'єктом педагогічної дії, оскільки далеко не відразу і не у всіх випадках дії вчителя досягають своєї мети. Дійсним об'єктом навчання дитина стає тільки тоді, коли педагогічні дії викликають в нім відповідні зміни.

Це торкається, тих знань, які засвоюються дітьми, у вдосконаленні умінь, навиків, засвоєнні прийомів, способів діяльності, перебудови відносин учнів. Природна і необхідна «сходинка» важлива в процесі розвитку дитини в молодшому шкільному віці.

Включаючись в учбову діяльність, молодші школярі вчаться діяти цілеспрямовано і при виконанні учбових завдань, і при визначенні способів своєї поведінки. Їх дії набувають усвідомленого характеру. Все частіше при вирішенні різних розумових і етичних проблем учні використовують придбаний досвід.

Значущою особливістю суб'єкта діяльності є і усвідомлення їм своїх можливостей, і уміння (можливість) співвіднести їх і свої прагнення з умовами об'єктивної дійсності. (7, с.19-20). Э.П. Козлів рахує, що розвитку цих якостей сприяє мотиваційний компонент учбової діяльності, в основі якого виникає потреба особи, яка стає мотивом при нагоді її усвідомлення і наявності відповідного відношення. Мотив визначає можливість і необхідність дії.

Тут ми підходимо до другої сторони питання, яку ми висуваємо в нашій гіпотезі про структуру учбової діяльності, - до питання про значущість єдності всіх трьох компонентів учбової діяльності (мотиваційного, змістовного, операційного) для становлення початкових класів, учнів, як суб'єкта учбової діяльності. Причому, суть значущості цієї єдності можна розглядати в двох аспектах.

Перше – це можливість розвитку кожного з них на основі двох інших.

Так, формування мотиваційної сфери що вчиться неможливо без достатнього розвитку і змістовною, і операційної сторони, оскільки і свідомість своїх можливостей і виникнення відношення (відчуттів), відповідних «сигналів» можливо лише в тому випадку, якщо дитина володіє певним змістом, на основі якого виникає потреба, і комплексом прийомів, - способів задоволення цих потреб.

Таким чином, учень стає активним учасником процесу навчання, тобто суб'єктом учбової діяльності, тільки тоді, коли він володіє певним змістом, тобто знає, що робити і для чого. Вибір того, як робити, визначаться і його знаннями, і його рівнем оволодіння операційними структурами, і мотивами даної діяльності.

Другий аспект, що розкриває суть значущості єдності даних компонентів, є наступним: на сьогоднішній день процес навчання в початковій школі в значній мірі направлений на засвоєння знань і прийомів, способів учбової роботи, тобто упор робиться на змістовний і частково операційні компоненти. При цьому передбачається, що в ході цього процесу йде і розумовий розвиток, і моральне. У визначеній своїй частині це положення вірне, але при цілеспрямованому формуванні змістовних елементів, в якій – те ступені «стихійний» розвиток операційної і мотиваційної сторін неминуче відстає, що, природно, починає гальмувати і процес засвоєння знань, не дає повною мірою використовувати закладені в учбовій діяльності можливості для розумового і морального розвитку учнів (12, с.152). Проблема морального розвитку молодшого школяра в процесі навчання взаємозв'язана з трьома чинниками, які визначає Т.В. Морозова.

По-перше, прийшовши в школу, дитина переходить від «життєвого» засвоєння навколишньої дійсності, у тому числі і моральних норм, що існують в суспільстві, до його наукового і цілеспрямованого вивчення. По-друге, в ході учбової роботи школярі включені в реальну колективну діяльність, де також йде засвоєння моральних норм, регулюючих взаємини учнів між собою і взаємини учнів з вчителем.

І третій чинник: в процесі обговорення положення в сучасній школі все частіше звучить теза про те, що навчання в школі – це, перш за все, формування моральної особи. У зв'язку з цим пропонується збільшити питому вагу гуманітарних наук в загальному об'ємі шкільної програми. Учбова діяльність має всі можливості, що дозволяють розвивати у учнів етичні якості особи в процесі вивчення будь-якого предмету.

З цієї точки зору і необхідно вирішувати проблему розумового і морального розвитку учнів в процесі шкільного навчання, в єдності, в тісному взаємозв'язку одного і іншого. З цих позицій учбова діяльність є чинником цілісного розвитку особи дитини (18, с.28). Початкове навчання в даний час будується таким чином, що розвиває у школярів пізнавальні здібності; виробляє навики активного оволодіння учбовим матеріалом, веде до об'єднання одержаних знань в цілісну систему, направлену на усвідомлення навколишнього світу.

Розвиток мислення, оволодіння різноманітними способами роботи з учбовим матеріалом робить прямий вплив на засвоєння дітьми етичних знань; організація учбового процесу і його методи сприяють накопиченню морального досвіду.

Формування моральності відбувається в школі на всіх уроках. І в цьому відношенні немає головних і неголовних предметів. Виховує не тільки зміст, методи і організація навчання, вчитель, його особа, знання, переконання, але і та атмосфера, яка складається на уроці, стиль відносин педагога і дітей, дітей між собою. Виховує себе і сам учень, перетворюючись з об'єкту в суб'єкт виховання.

Для морального виховання важливо організувати учення як колективну діяльність, пронизану високоморальними відносинами. Учбова діяльність стає колективною працею, якщо пізнавальне завдання ставиться перед дітьми як загальна, для її вирішення потрібний колективний пошук. У початкових класах потрібні спеціальні прийоми, щоб діти змогли усвідомити учбове завдання і як загальну, і як що відноситься особисто до них.

Охарактеризувати особливості того або іншого суспільного явища, – значить, виявити його істотні взаємозв'язки з іншими явищами соціальної дійсності. З розвитком суспільства і зміною історичних умов існування людей постійно оновлюються, а в окремі історичні періоди корінним чином міняється зміст виховання. Виховання може правильно зрозуміти лише як природно історичний і діалектичний суперечливий процес. Суть соціального аспекту морального виховання визначається, перш за все, особливістю розвитку сучасної епохи, перетвореннями в нашому суспільстві, що відбуваються на принципово нових початках.


РОЗДІЛ II. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МОРАЛЬНОГО

РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1 Методи емпіричного дослідження

Вивчення психіки дитини становить складне завдання науковців, а також вихователів дитячих закладів. Засобами психологічного дослідження виступають методи — певні шляхи донору наукових фактів, які потім служать предметом теоретичного аналізу. Методи психології відображають специфіку психічних фактів або явищ.

Психічний факт має внутрішню сутнісну складову та зовнішній прояв, похідний від внутрішнього свого єства. Сприймати ми можемо лише зовнішній складник психічного факту, а внутрішній залишається для оточуючих прихованим. Водночас дослідник повинен охоплювати своїм вивченням весь психічний факт у його цілісності, розкриваючи внутрішнє (не спостережуване) його єство опосередковано, спираючись на зовнішні прояви.

Так, дослідник може зафіксувати вербальні й невербальні прояви поведінки, дії, рухи, мімічні реакції дитини, у яких переважно й виявляються (унаочнюються) психічні явища (процеси, стани, властивості). Ці зовнішні прояви виступають показниками внутрішніх не спостережуваних складників психічних фактів. Додатковими показниками служать виразні рухи: міміка, жести, інтонації мовлення.

До основних методів дитячої психології відносять спостереження, експеримент, бесіду і аналіз продуктів дитячої діяльності.

Провідним методом у дошкільній психології є спостереження, яке передбачає цілеспрямоване сприйняття і фіксацію психологічних фактів. Наукове спостереження ретельно планується: визначається його мета, гіпотеза, схема проведення, критерії відбору фактів згідно з об'єктом. Вік 6-7 років найбільш сприятливий для спостереження, оскільки діти довірливо й відкрито ставляться до дослідника, не усвідомлюючи своєї ролі як досліджуваних.

Вони сприймають дослідження як звичайні спілкування, бесіди, завдання дорослих. Крім того, самосвідомість та життєвий досвід дитини відзначаються обмеженими можливостями, які не дозволяють цілком зрозуміти своєї ролі випробуваних. Розрізняють декілька видів спостереження: повне і часткове; включене і невключене.

Повне спостереження передбачає дослідження всіх психічних проявів, часткове — одного з них, наприклад, мо

Подобные работы:

Актуально: