Облік і аудит кредитів банку

Облік і аудит кредитів банку


1. Теоретичні засади обліку розрахунків за банківськими кредитами

1.1 Економічна сутність та значення кредитів банку

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.

З економічного погляду кредит – це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення та обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує (6; 18).

Загальноекономічною причиною виникнення кредитних відносин є товарне виробництво. Підґрунтям функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, у процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства-споживачі товарів з настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, а це може спинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів.

Отже, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, з тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємств і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом розбіжності в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу через укладання кредитної угоди. Але обіг товарів є не єдиною причиною виникнення кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини з'являються за будь-якої економічної чи фінансової операції, пов'язаної із заборгованістю одного з учасників лисої операції (10; 150).

Поряд з об'єктивним підґрунтям існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов'язані з потребою забезпечення безперервності процесу відтворення (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Причини виникнення кредитних відносин

Для появи кредитних відносин потрібні певні умови. По-перше, учасники кредитної угоди – кредитор і позичальник – мають бути юридично самостійними суб'єктами, які матеріально гарантують виконання зобов'язань. По-друге, інтереси суб'єктів кредитної угоди повинні збігатися.

Для забезпечення всього процесу відтворення треба, щоб підприємства мали необхідні оборотні кошти, які вони використовують для придбання оборотних виробничих фондів. Зі стадії виробничих запасів оборотні кошти переходять у незавершене виробництво, а потім у готову продукцію. Своєю чергою, готова продукція, призначена для продажу, стає товаром і реалізується. Виручка від реалізації надходить на рахунок підприємства (19; 201).

За браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (товарний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів (22; 415).

У процесі кредитування підприємств насамперед ураховуються індивідуальні особливості кругообігу їхніх оборотних коштів. Особливості індивідуального кругообігу коштів підприємств виявляються в часовій розбіжності між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот. Такі розбіжності відбуваються передусім через сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджальне зростання виробничих витрат проти надходження коштів і спричиняє додаткову потребу в коштах понад ті, що є в розпорядженні підприємства. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються, збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною (28; 151).

Таке чергування зростання додаткових потреб у коштах і створення тимчасово вільних залишків їх на тому самому підприємстві створює реальне економічне підґрунтя для використання кредитів на формування виробничих і оборотних фондів та погашення їх через певний час.

Узагалі особливості індивідуального обороту коштів підприємства зумовлюються багатьма об'єктивними і суб'єктивними факторами (31; 180).

До об'єктивних факторів належать:

­ галузева належність підприємства;

­ характер виробничого процесу;

­ сезонність виробництва.

До суб'єктивних факторів належать:

­ рівень організації виробництва;

­ рівень організації збуту й постачання;

­ інші фактори.

Розрізняють два види кругообігу коштів підприємства: відносно рівномірний і переважно нерівномірний (34; 162).

Перший вид властивий підприємствам нафтової, вугільної, металургійної та інших галузей промисловості. Для підприємств цієї групи характерним є нетривалий лаг (період) між надходженням і витрачанням коштів.

Другий вид характерний для підприємств легкої, харчової, лісової промисловості, сільськогосподарських підприємств. У них завжди виникає певна невідповідність між витратами і надходженням коштів від реалізації продукції. У підприємств з нерівномірним кругообігом коштів додаткова потреба в кредиті пояснюється сезонністю виробництва, значною тривалістю обороту оборотних коштів. Тривалість виробничого циклу може коливатися від кількох днів (виробництво деяких харчових продуктів) до кількох місяців і років (виробництво сільськогосподарської продукції, суднобудування).

Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'єктами є дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша – позичальником. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктами кредиту (45; 208).

Основними об'єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є:

– виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);

– незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;

– витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо);

– готова продукція і товари;

– платіжні та розрахункові операції з постачальниками й покупцями.

На підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо створюються наднормативні запаси. Причиною таких можуть бути сезонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками та ін. (62; 301).

Наднормативні запаси сільськогосподарської сировини є головним об'єктом банківського кредиту на підприємствах, які переробляють цю сировину і працюють сезонно (цукрові заводи, консервні комбінати, інші підприємства харчової та легкої промисловості), або створюють великі сезонні запаси сировини на рік, тобто до нового врожаю (47; 508).

Наднормативні запаси незавершеного виробництва і готової продукції можуть створюватися на підприємствах у зв'язку з прискоренням темпів зростання обсягів виробництва, некомплектністю постачання, транспортними утрудненнями щодо відправлення продукції споживачам, припиненням відвантаження продукції споживачам через їхню неплатоспроможність тощо (59; 315).

У складі витрат майбутніх періодів банки видають підприємствам позички на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовлення продукції тимчасово не покриваються виручкою від реалізації. Так, цукровий завод навіть у період міжсезонного простою (лютий – серпень) потребує коштів на ремонт обладнання, утримання постійного персоналу, проведення всіх підготовчих робіт до сезону цукроваріння. Ці витрати він покриває за рахунок банківських позичок, а розраховується за них з виручки від реалізації цукру (9; 104).

Витратами майбутніх періодів є також витрати, пов'язані з освоєнням випуску нових видів продукції, пусконалагоджувальні витрати. Якщо ці витрати кредитує банк, то в кредитних угодах називається конкретна продукція і витрати включаються в її собівартість (44; 307).

За допомогою кредитів підприємство, коли йому тимчасово бракує власних коштів, може розрахуватись зі своїми постачальниками (38; 411).

Отже, кредит необхідний і для підтримування кругообігу фондів діючих підприємств, що обслуговують процес реалізації продукції.

Об'єктами довго – та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням) упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, а також інші витрати, що ведуть до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці Цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань.

Використання різноманітних форм кредитування підприємства прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

Визначаючи потреби в кредитах, підприємства виходять із загальної потреби в коштах і наявності таких.

Планування потреби в кредиті для формування оборотних коштів підприємства здійснюється таким способом. На першому етапі розраховується потреба в оборотних коштах у цілому та за окремими напрямками: формування виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції.

На другому етапі визначається необхідний розмір залучення кредитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних коштах. Для цього можна послуговуватися формулою (65; 191):

К0б = 0К – (0Кпоч+0Кпр – КЗ) (1.1.)

де КОб – необхідний розмір кредитів, які залучаються в оборотні кошти;

ОК – потреба в оборотних коштах;

ОКпоч – власні оборотні кошти на початок періоду;

ОКпр – поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства;

КЗ – зменшення кредиторської заборгованості.

Потреба підприємства в кредитах під інвестиційні проекти визначається на підставі інвестиційної програми за окремими етапами її реалізації та з урахуванням власних джерел фінансування. Власні кошти для фінансування інвестиційних програм складаються з амортизаційних відрахувань, частини прибутку, яка Спрямовується на реконструкцію, технічне переоснащення, нове будівництво.

Після проведення розрахунків потреби підприємства в кредитних ресурсах визначають період їх залучення. Період залучення кредитів – це час з моменту надання банківського кредиту до моменту його повного погашення та виплати відсотків за користування. Період залучення кредиту встановлюється банком (7; 81).

У банківській практиці для з'ясування розмірів кредиту використовується метод, коли позичка видається не в повному обсязі, а за мінусом певної частини у відсотках до заявленої величини кредиту. Ця величина для кожного підприємства може бути різною з огляду на його кредитоспроможність і рівень ризику кредитування.

В даній роботі розглядається агропромислове підприємство АФ «Україна», що для реалізації інвестиційного проекту з оновлення та модернізації обладнання, яке обґрунтовано маркетинговими дослідженнями підтверджуючими доцільність збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції поруч з зростанням якісних показників, залучило довгостроковий кредит у відповідності до кредитної угоди (Додаток 1) та з метою забезпечення наявності оборотних коштів у достатньому розмірі у 2008 році залучало короткостроковий кредит у відповідності до угоди (Додаток 2).

Доцільність залучення довгострокового кредиту в сумі 1000 тис.грн. на п'ять років обґрунтовувалася наступним чином (таблиця 1.1):


Таблиця 1.1. Економічна ефективність інвестиційних проектів

ПоказникФормула розрахунківПеріод по роках1-й інвестиційний проект2-й інвестиційний проект
Методика розрахункуРезультатМетодика розрахункуРезультат

1

2

3

4

5

6

7

Вихідні дані
1) Обсяг інвестицій (залученого капіталу, тобто 70% вартості проекту), тис. грн.10001200
2) Період експлуатації, роки54
3) Прийнята дисконтна ставка, %1215
4) Прибуток по роках реалізації за виключенням сум нарахованих відсотків за користування кредитом, тис. грн.
1-й рік200300
2-й рік300500
3-й рік400400
4-й рік400400
5-й рік400
5) Річна сума амортизації1015
6) Ліквідаційна вартість (сума)450410
Розрахунок ефективності інвестиційних проектів
7) Грошовий потікПрибуток + Амортизаційні відрахування

I

II

III

У

200+10

300+10

400+10

400+10

400+10+450

210

310

410

410

860

300+15

500+15

400+15

400+15+410

315

515

415

825

РАЗОМ:22002070
8) Поточна вартість грошового потоку в результаті дисконтування

п. 7/(1+п. 3)n

I

II

III

У

(210/1,12) (310/1,122) (410/1,123)

(410/1,124)

(860/1,125)

187,50

247,13

291,83

260,56

487,99

(315/1,15) (515/1,152) (415/1,153)

(825/1,154)

273,91

389,41

272,87

471,70

РАЗОМ:1 475,011 407,89
9) Чистий приведений доходп. 8 – п. 11475,1–1000475,11407,89–1200207,89
10) Індекс прибутковостіп. 8 / п. 11475,1/10001,481407,89/12001,17

11)  Період окупності

(п. 1*n)/п. 8(1000*5)/ 1 475,013,39(1200*4)/ 1 407,893,41
12) Внутрішня норма прибутковостіПри п. 8=п. 1

(210/х) +(310/х2) +(410/х3)

+(410/х4)

+(860/х5)

– 1000

= 0

Х=1,26

(315/х) +(515/х2) +(415/х3)

+(825/х4)

-1200

= 0

Х=1,22
13) 13) Збільшення прибутковостіп. 12 – п. 30,26–0,120,140,22–0,150,07
Актуально: