Ринок цінних паперів України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МУНІЦИПАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕСУ

К У Р С О В А Р О Б О Т А

з політичної економії на тему:

“Ринок цінних паперів України”

Роботу написала:

студентка 4-го курсу, I групи,

Кононенко С.Д.

Роботу перевірила:

доцент Ткаченко О.В.

2002 рік

Наведена робота складається з трьох розділів, до її складу входять: 10 додатків, 1 графік, а також 1 діаграма, окрім того в роботі представлено 15 таблиць, 1 малюнок та 3 схеми.

Основні поняття теми:

АКЦІЯ, ОБЛІГАЦІЯ, КАЗНАЧЕЙСЬКЕ 3ОБОВ"ЯЗАННЯ

ВЕКСЕЛЬ, ОЩАДНИЙ СЕРТИФІКАТ, ФОНДОВА БІРЖА, РИЗИК

ЦІННИХ ПАПЕРІВ, НОРМА ПРИБУТКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

ПОРТФЕЛЬ ЦІННИХ ПАПЕРІВ.

Метою даного проекту є висвітлення основних питань функціонування ринку цінних паперів на Україні. В роботі досліджується методика обліку та аналізу операцій з цінними паперами на Україні, яка порівнюється із закордонними зразками.

Матеріали наведеної роботи могли б мати практичне значення на підприємствах, які оперують з цінними паперами, тобто займаються випуском, купівлею-продажем цінних паперів. До таких підприємств можна віднести акціонерні товариства, державні підприємства та інші фірми та підприємства різних форм власності.

Зміст.

Вступ.

РоздІл 1. Економічна сутність цінних паперів та їх роль в умовах

ринкової економіки.

1.1. Основні характеристики допущених до обігу в Україні

цінних паперів.

1.2. Поняття фондової біржі та проведення операцій на ній.

РоздІл 2. Методологія обліку цінних паперів на Україні.

2.1. Методологія обліку акцій.

2.2. Методика обліку облігацій власної емісії.

2.3. Методика обліку придбання ощадних сертифікатів.

2.4. Методика обліку векселів.

2.5. Порівняльний аналіз методики обліку цінних паперів на Україні

з зарубіжними аналогами.

2.6. Автоматизація обліку операцій з цінними паперами в

умовах АРМ бухгалтера

РоздІл 3. Аналіз та економічна оцінка операцій з цінними

паперами.

3.1. Аналіз та оцінка норми прибутку цінних паперів.

3.2. Аналіз ризику цінних паперів.

3.3. Аналіз формування інвестиційного портфелю з багатьох акцій.

3.4 Перспективи розвитку аналізу операцій з цінними паперами на Україні.

3.5. Аналіз політики виплати дивідендів.

ВИСНОВКИ.

Додатки.

Список літератури.

ВСТУП.

Становлення ринкових відносин, що на сучасному етапі виступає головним фактором стабілізації та піднесення економіки незалежної України, передбачає як першочерговий захід оздоровлення фінансової системи. Одним з шляхів досягнення цієї мети є створення ринку цінних паперів. Дійовий фондовий ринок виконує функції переміщення капіталу від інвесторів до виробництва, визначення ефективності використання фінансових ресурсів в окремих секторах економіки, перебігу капіталу з однієї галузі в інші тощо.

У такому плані формування та розвиток ринку цінних паперів являє собою об'єктивний процес. Наскільки успішно він буде здійснюватись, наскільки стабільно складатиметься інфраструктура фондового ринку, настільки можна сподіватися на розширення ринкових відносин взагалі, зростання виробництва, покращання добробуту народу.

Нині первинний ринок капіталу лише складається. Та упроцесі роздержавлення та приватизації він набуде чинності, постійно розширюючись та поглиблюючись. Зрозуміло, що це потребує певного юридично-правового оформлення, відповідного методичного забезпечення, підготовки висококваліфікованих фахівців ринку цінних паперів.

Не менш важливим є застосування передового досвіду країн з розвинутою ринковою економікою стосовно регулювання фінансового ринку. Оскільки обіг цінних паперів у країнах із соціально орієнтованою ринковою економікою має розвинуте правове регулювання. Так, наприклад, у США діють федеральні закони про цінні папери ще з 1933 року. У всіх штатах існує закон, який встановлює державний контроль за обігом цінних паперів, – він отримав назву " закон голубого неба " . І ним захищаються права власника від спекуляцій, коли покупцеві не пропонують ніякої реальної цінності. Окрім того держава створює спеціальні органи, які контролюють обіг цінних паперів. Якщо ж поглянути на стан справ в Україні, то стає зрозумілим, що вітчизняні інвестори, які б хотіли оперувати на ринку цінних паперів, не можуть цього зробити внаслідок недосконалості законодавчих нормативів, які регулюють фінансовий ринок. Оскільки права вітчизняного інвестора майже не захищені від обману.

Дуже важливим є також питання обліку та аналізу

операцій з цінними паперами. В сучасних умовах, коли в Україні проходять процеси приватизації та роздержавлення, які в свою чергу пов`язані з акціонуванням власності, нагальною стає проблема становлення ефективної методики обліку операцій з цінними паперами. Це має значення, як в масштабі всієї держави так і в масштабах кожного окремого підприємства, яке оперує з цінними паперами, оскільки методологія обліку повинна забезпечити єдину схему відображення господарських операції в обліку. 3 цим тісно пов’язана й необхідність ефективної методики аналізу економічної ефективності здійснених операцій з цінними паперами, яка передбачає чітку сиcтему розрахункових коефіцієнтів та показників.

Отже метою даного дипломного проекту є розгляд, оцінка та аналіз діючої зараз на Україні системи бухгалтерського обліку та економічного аналізу інвестицій в цінні папери, а також їх емісії. В роботі наводиться вітчизняна система бухгалтерського обліку цінних паперів, яка порівнюється з закордонними аналогами, розглядаються питання автоматизації обліку та функціонування АРМ бухгалтера по цінним паперам.

В роботі також розглянуто основні методики розрахунку та оцінки прибутковості фінансових інвестицій а також пов'язаного з їх здійсненням ризику. Також приведені основні показники аналізу ефективності функціонування, як цінних паперів власної емісії, так і придбаних цінних паперів. Наводяться приклади застосування найбільш поширених методик аналізу.

Бухгалтерський облік та аналіз операцій 3 цінними паперами проілюстровано на прикладі ЗАТ "Сантехніка".

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ЦІННИХ

ПАПЕРІВ ТА ЇХ РОЛЬ В УМОВАХ РИНКОВОЇ

ЕКОНОМІКИ.

1.1. ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДОПУЩЕНИХ ДО ОБІГУ В

УКРАІНІ ЦІННИХ ПАПЕРІВ.

Цінні папери - є грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Відповідно до чинного законодавства в Україні можуть

випускатися такі види цінних паперів:

- акції,

- облігації внутрішніх державних і місцевих позик,

- облігації підприємств,

- казначейські зобов'язання держави,

- ощадні сертифікати,

- приватизаційні чеки,

- векселі.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника: іменні цінні папери, якщо інше не передбачено законом, або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту

( передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи ).

Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Цінні папери можуть бути використані для здійснення

розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Відновлення втрачених іменних цінних паперів провадиться державними органами, підприємствами та установами, що випустили ці папери.

Спадкоємництво цінних паперів здійснюється відповідно до цивільного права України.

Порядок обігу цінних паперів, випущених в Україні іншими державами і розміщених на території України, регулюється законом України "Про цінні папери та фондову біржу", іншими активами законодавства України, а також договорами України з іншими державами.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АКЦІЙ.

Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими.

Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про власника, час придбання акцій, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів (форма №1).

По акціях на пред'явника у книзі реєстрації зазначається їх загальна кількість.

Привілейовані акції дають власнику переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачене його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатись із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться урозмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованим акціям провадиться за рахунок резервного фонду.

Якщо розмір дивідендів, що сплачуються акціонерам, по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх можлива доплата до розміру дивідендів, сплачених іншим акціонерам.

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства. Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається статутом акціонерного товариства.

Мінімальна номінальна вартість акції не може бути менше ліміту в карбованцях. Номінальна вартість акцій більша ліміту в карбованцях повинна бути кратною мінімальній вартості акції.

Акціонерам може видаватися сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій.

Акція повинна містити такі реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного паперу - "акція", її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім’я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, що ви пускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.

До акції може додаватись купонний лист на виплату дивідендів. Купон на виплату дивідендів повинен містити такі данні: порядковий номер купона на виплату дивідендів, порядковий номер акції, по якій виплачуються дивіденди, найменування акціонерного товариства та рік виплати дивідендів.

Порядок придбання акцій передбачено статтею 8 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", де вказується, що акції сплачуються у валюті України, а у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства, також уіноземній валюті або шляхом передачі майна. Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акцій виражається в гривнях.

Підприємства, організації та установи можуть придбати акції за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження, після сплати податків та процентів за банківський кредит.

Акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості.

Акціонерне товариство може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані в строк не більше 1 року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворумуна загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством акцій.

При прийнятті рішення про викуп емітентом акцій повинні бути визначені порядок викупу і метод доведення рішення про викуп акцій і порядку їх викупу до власників таких акцій (для власників іменних акцій - шляхом надсилання офіційного повідомлення, для власників акцій на пред'явника – шляхом опублікування інформації в органах преси не нижче державного рівня).

Порядок викупу акцій повинен обов'язково передбачати:

- ціну викупу акцій не нижче за номінальну (єдину для всіх власників акцій);

- метод визначення розміру дивідендів, що належить власникам таких акцій за

період з моменту останньої виплати дивідендів;

- порядок оплати, акцій, що випускаються, і виплати дивідендів (періодичність платежів, форма розрахунків, номери рахунків, документи, що оформляються та інше);

- місця виконання зобов'язань по акціях (оплати акцій, оплати дивідендів та ін.)

Якщо емітент користується послугами торгівців цінними паперами, в інформації про викуп акцій необхідно вказати повні назви таких торгівців цінними паперами, їх юридичні та поштові адреси, характер участі у процедурі викупу.

У фінансовий орган, що реєстрував такі цінні папери, подається протокол рішення з цього питання, який повинен крім відомостей, визначених вище, містити загальну суму викупу, кількість і вид акцій, номенклатурну вартість (згідно з рішенням про їх випуск), кількість і суму розміщення акцій на час прийняття рішення про їх викуп.

Контроль за рухом акцій підприємств здійснюється міністерством фінансів України, місцевими фінансовими органами.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОБЛІГАЦІЙ.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого проценту якщо інше не передбачене умовами випуску). Облігації всіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою встановленого законом ліміту. Номінальна вартість облігації більша ліміту повинна бути кратною мінімальній вартості облігації.

В Україні випускаються облігації таких видів:

- облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

- облігації підприємств.

Облігації підприємств випускаються підприємствами всіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні.

Умови випуску і розповсюдження облігацій підприємств визначаються Законом "Про цінні папери та фондову біржу", іншими актами законодавства України і статутом емітента. Облігації можуть випускатись іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.

Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик випускаються на пред'явника. Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під які вони випускаються.

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу - "облігація", фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігації, фірмове найменування або ім`я покупця (для іменної облігації), номінальну вартість облігації, строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій), місце і дату випуску, а також серію і номер облігації, підпис керівника емітента або уповноваженої на це особи, печатку емітента.

Крім основної частини до облігації може додаватись купонний лист на виплату процентів. Купон на виплату процентів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів, номер облігації по якій виплачуються проценти, найменування емітентів та рік виплати процентів.

Облігації, запропоновані для відкритого продажу . з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист.

Законом про цінні папери також передбачена виплата доходу по облігаціях. Дохід по облігаціях всіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску.

Дохід по облігаціях цільових позик не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів чи послуг, під які випущено позики.

Якщо ціна товару до моменту його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власних одержує товар по ціні, а при одержанні більш дешевого товару він одержує різницю між вартістю облігації та ціною товару.

По облігаціях підприємств доходи виплачуються за рахунок коштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів.

У разі невиконання чи несвоєчасного виконання емітентом зобов'язання по виплаті доходів по процентних облігаціях, надання права придбання відповідних

товарів чи послуг по цiльових облігаціях або погашення зазначеної в облігації суми в визначений строк стягнення відповідних сум провадиться примусово судом або арбітражним судом.

Порядок викупу облігацій усіх видів, крім цільових, визначається при їх випуску.

Закон Україн "Про цінні папери та фондову біржу" (стаття12) передбачає, що:

облігації усіх видів придбаються громадянами лише за рахунок їх особистих коштів;

- підприємства придбають облігації усіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит;

- облігації усіх видів сплачуються у гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску - в іноземній валюті. Незалежно від валюти, якою проведено оплату облігацій, їх вартість виражається у гривнях.

Відповідно до того ж Закону використання коштів, одержаних від реалізації облігацій, повинно бути таким:

-кошти, одержані від реалізації облігацій внутрішніх і державних і місцевих позик, направляються відповідно до державного і місцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих Рад народних депутатів; кошти від розміщення облігацій підприємств направляються на цілі, визначені при їх випуску.

ОСНОВНІ ХАКТЕРИСТИКИ КАЗНАЧЕЙСЬКИХЗОБОВ'ЯЗАНЬ.

Казначейські зобов'язання України – вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу .

Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

- довгострокові - від 5 до 10 років;

- середньострокові – від 1 до 5 років;

- короткострокові - до 1 року.

Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов’язань приймається Міністерством фінансів України.У рішенні про випуск казначейських зобов'язань визначаються умови їх випуску. Порядок визначення продажної їх вартості встановлюється Міністерством фінансів України, виходячи з часу їх придбання.

Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

Виплата доходу по цим цінний паперам та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, затверджених Кабінетом міністрів ( довгострокові та середньострокові) та Міністерством фінансів України (короткострокові).

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОЩАДНИХ СЕРТИФІКАТІВ.

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та процентів по ньому.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є не дійсним.

Ощадні сертифікати повинні мати реквізити: найменування цінного паперу - "ощадний сертифікат", найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження, порядковий номер сертифікату, дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифікату), підпис керівника банку чи іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Підприємства і громадяни придбають сертифікати за рахунок коштів, передбачених у випадку придбання облігацій.

Дохід по ощадних сертифікатах виплачується за пред’явленим їх до оплати в банк, що їх випустив.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВЕКСЕЛІВ.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Випускаються такі види векселів:

- простий,

- переказниий.

Простий вексель містить такі реквізити:

а)найменування - "вексель",

б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму,

в) зазначення строку платежу,

г) зазначення місця, в якому, повинен здійснитися платіж,

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійсненний,

є) дату і місце складання векселя,

ж) підпис того, хто видав документ (векселедавця).

Переказаний вексель повинен містити крім реквізитів, передбачених у підпунктах "а", "в", "ж" простого векселя, також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму, найменування того, хто повинен платити.

n Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, вказаних вище, відповідно для простого і переказанго векселів, не має сили простого або переказного векселів, за винятком випадків:

n вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті на пред'явника;

n при відсутності особливого зазначення місця, місце позначене поруч з найменуванням, платника (місце складання документа – для простого векселя – вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця для простого векселя);

n вексель, якому не вказано місце його складання, визначається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом міністрів України. Все вищенаведене є тією необхідною нормативно - інформаційною базою, яку повинен знати і вміти з нею оперувати кожен функціонер фондового ринку України. Це надасть йому можливість більш глибоко ознайомитись з основними характеристиками тих цінних паперів, з якими він збирається працювати. Інакше, навіть, якщо буде проведена велика аналітична робота, але не будуть враховані нормативно-правові особливості того чи іншого цінного паперу, неминучі прорахунки, які можуть привести до значних фінансових втрат.

1.2. ПОНЯТТЯ ФОНДОВОЇ БІРЖІ ТА ПРОВЕДЕННЯ

ОПЕРАЦІЙ НА НІЙ.

Перш за все в даній главі потрібно визначити, що являє собою фондова біржа . Згідно з законодавством, фондова біржа організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; це акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формування їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі.

Українська фондова біржа (УФБ) була зареєстрована Кабінетом міністрів України 29 жовтня 1991 року. Засновниками УФБ виступили 29 комерційних банків, асоціацій та компаній Києва, Дніпропетровська, Донецька, Одеси, Рівного, Севастополя, Ужгорода, Харкова, вони є членами біржі. У своїй діяльності Українська фондова біржа виступає як безприбуткова некомерційна організація, що саморегулюється.

Головними завданнями фондової біржі є:

· організація умов для купівлі-продажу цінних паперів, проведення аукціонів;

аналіз економічної коню’ктури внутрішнього та зовнішнього ринків капіталу і визначення перспектив їх розвитку;

сприяння інвестуванню іноземного капіталу в економіку України та виходу українського капіталу на зовнішній ринок;

· розширення умов для розвитку на Україні підприємницької діяльності;

· перебіг капіталу з однієї галузі господарювання в інші, залучення збережень і коштів населення у сфері виробництва та послуг;

· популяризація і пропагування цінних паперів та операцій з ними серед населення;

· об'єктивне інформування фінансових кіл, широких верст населення про стан ринку цінних паперів.

Біржа виконує досить широкий обсяг операцій. Це торги цінними паперами, їхкотирування, рекомендування початкової вартості, встановлення курсу та облік, проведення валютних аукціонів, організація оформлення угод на купівлю-продаж цінних паперів і правове оформлення таких угод, виконання централізованих взаєморозрахунків усередині біржового ринку цінних паперів, здійснення курсового контролю тощо.

На УФБ котируються різні форми капіталу: акції підприємств, акціонерних товариств та селянських господарств, облігації внутрішніх позик, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі. Котируються папери, що являють собою право їх власника на придбання чи відчуження вказаних цінних паперів або є похідними від них, а також папери, які пов'язані з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей. Біржа займається купівлею та продажем кредитних ресурсів, орендою та продажем брокерських місць, інвестиціями у приватизацію власності. 3 метою забезпечення високої ефективності фондового ринку, яка проявляється в ліквідності, неперервності і стабільності, фондова біржа максимально концентрує попит і пропозицію цінних паперів.

Органами управління Української фондової біржі є загальні збори, Біржова рада, правління біржі. На УФБ діє ревізійна комісія.

Вищим органом управління УФБ є загальні збори членів Біржі, які скликаються не рідше одного разу на рік і вирішують питання основних напрямів діяльності УФБ, обирають біржову раду та її голову, голову і членів ревізійної комісії, голову правління Біржі.У період між загальними зборами нагляд за діяльністю УФБ здійснює Біржова рада, яка формується із членів Біржі строком на 5 років. Виконавчим органом Біржі, що здійснює керівництв її поточною діяльністю, є правління УФБ. Роботою правління апаратом Біржі керує його голова, який призначається загальними зборами УФБ. Для ведення поточної роботи та господарської діяльності Біржі, а також з метою організації виконання рішень загальних зборів і Біржової ради, правління УФБ формує спеціальні виконавчі органи Біржі - комісії та віддiли. Виконавчi органи Бiржі працюють згідно з положеннями, які затверджуються Біржовою радою.

Біржові операції за своєю суттю - це купівля і продаж цінних паперів. Цінні папери купують з метою одержання доходу у вигляді дивідендів чи процентів; чи з курсової різниці. Операції з цінними паперами на біржі здійснюються за певними правилами. Для участі в операціях на біржі клієнт повинен надати замовлення біржовій фірмі та заключити договір з певним брокером. Брокер в свою чергу організовує виконання доручень клієнта, керуючись чинним законодавством України, правилами біржової торгівлі, прийнятими на Українській фондовій біржі. У разі, якщо статті договору увійдуть у суперечність із законодавством і правилами, зобов'язаний негайно припинити виконання доручень і в 5-денний строк брокер сповістити клієнта про обставини, які виникли, для прийняття узгодженого рішення.

Цим договором передбачається виконання брокером таких типів брокерських послуг:

а) дослідження по інвестиціях;

б)поради щодо інвестицій;

в) проведення котирування цінних паперів, запропонованих до оцінки, протягом певного строку і повідомлення результатів клієнту;

г) інформація про курси, угоди, операції та інші інформаційні послуги;

д) здійснення брокерського представництва за дорученням клієнта;

є) виконання доручень клієнта щодо купівлі і продажу цінних паперів;

е) управління фондами клієнта та кліринг.

Доручення брокеру на купівлю і продаж цінних паперів подаються у формі наказів. Цим договором передбачаються такі типи наказів на продаж і купівлю цінних паперів:

1) ринковий наказ на купівлю або продаж (РН) певного роду цінних паперів по найбільш вигідній ціні на момент одержання наказу;

2) лімітний наказ на купівлю або продаж (ЛН) цінних паперів по спеціально обумовленій ціні або на найбільш вигідних умовах;

3) стоп - наказ на купівлю або продаж (СН) - наказ здійснити купівлю або продаж цінних паперів у той момент, коли ціна досягне обумовленого в ньому рівня;

4) наказ на день - наказ, який діє протягом дня;

5) відкритий наказ - наказ, який діє до моменту виконання або відкликання (скасування).

Накази брокерам можуть даватися із застереженням.

Сторонами приймається такий порядок оформлення брокерської записки на купівлю і продаж цінних паперів:

· клієнт направляє брокеру записку з дорученням здійснити купівлю або продаж цінних паперів відповідно до форми, що додається до договору (Додаток3), в якій визначаються строки і умови операції;

· клієнт може давати одночасно з брокерською запискою на купівлю-продаж цінних паперів і доручення брокеру на аналіз і котирування цінних паперів.

Брокер зобов'язаний інформувати клієнта про гарантії, які надаються по операції контрагентами.

При зміні кон’юнктури на ринку цінних паперів у ході виконання доручень брокер зобов'язаний у дводенний строк повідомити клієнта про обставини, що виникли, а уразі виникнення несприятливих умов негайно припинити виконання доручень клієнта для прийняття узгодженого рішення. Брокер зобов'язується негайно приступити до виконання доручення після одержання брокерської записки, перевірки правильності її оформлення і запропонованих умов, зробивши на записці відмітку про свою згоду. Брокер набуває прав розпорядника цінних паперів з моменту надходження погодженої брокерської записки або підтвердження записки клієнтом.

Виконавши доручення, брокер негайно (протягом однієї доби) письмово сповіщає про це клієнта (Додаток 4).

Клієнт зобов'язується в десятиденний строк виплатити брокеру винагороду

за виконане доручення з урахуванням повноти виконання доручення в розмірах,

визначених у брокерській записці.

Брокерська записка вважається виконаною після:

· надходження коштів на рахунок клієнта або іншого учасника операції;

· надходження письмових інформаційних даних, якщо інше не передбачено

договором.

Підставою для того, щоб вважати операцію здійсненною і законною, є офіційна реєстрація її на біржі (для цінних паперів, що котируються на УФБ). Оплату за продані цінні папери клієнт одержує безпосередньо з рахунку покупця, а за куплені перераховує на рахунок продавця цінних паперів. При здійсненні клієнтом виплат по спільних діях брокер передає клієнту всі документи, які підтверджують здійснення операції і є підставою для виплати грошей.

У разі виявлення клієнтом невідповідностей між умовами доручення і їх виконання брокером, він зобов'язаний у десятиденний строк після одержання документа, що підтверджує виконання доручення, письмово повідомити брокеру, у чому полягає ця невідповідність, після чого брокер повинен вжити заходів щодо їх усунення чи відшкодувати пов'язані з цим збитки. При односторонній відмові клієнта від здійснення операції, укладеній за його дорученням брокером, він зобов'язаний у десятиденний строк після одержання документів сповістити брокера і відшкодувати витрати по виконанню доручення у вигляді комісійної винагороди.

Технічні та інші умови взаємодії сторін оформляються сторонами у Протоколі погодження технічних умов, що є невід'ємною умовою цього договору (Додаток 5).

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ОБЛІКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

НА УКРАЇНІ.

2.1.МЕТОДОЛОГІЯ ОБЛІКУ АКЦІЙ.

ОБЛІК ВИПУСКУ АКЦІЙ.

Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів акціонерного товариства. (Додаток 6,7).

ОБЛІК БЛАНКІВ АКЦІЙ ПІДПРИЄМСТВ.

Бухгалтерський облік бланків акцій підприємства ведеться на забалансовому рахунку 004 "Бланки суворої звітності" за номінальною вартістю. Рух цих бланків відображається на рахунку 004 на підставі відповідних прибутково-видаткових документів.

Списання цих бланків з балансового обліку провадиться одночасно з записами по реалізації цінних паперів.

Аналітичний облік бланків акцій підприємства ведеться на рахунку 004 по їх видах та місцях зберігання (матеріально відповідальними особами),

(форма № 3).

Витрати, пов'язані з випуском акцій підприємства (придбання бланків цінних паперів, сплата комісійних винагород за розповсюдження акцій тощо), обліковується в дебет рахунків 80 "Прибутки і збитки" або 87 "Фонди економічного стимулювання", або 85 "Фонди спеціального призначення", або 31 "Витрати майбутніх часів, в залежності від джерел фінансування".

ОБЛІК ПРОДАЖУ (РЕАЛІЗАЦІЇ) АКЦІЙ ВЛАСНОЇ ЕМІСІЇ.

Бухгалтерський облік руху коштів одержаних (або ще не одержаних, є тільки підписка про викуп) ведеться на рахунках 85 "Статутний фонд" та 75 "Розрахунки з засновниками".

На всю суму підписки на акції створюється статутний фонд, тобто проводиться запис в кредит рахунку 85.

Всі кошти, майно, виробничі запаси, товари та інші активи, що внесені в оплату акцій, а також заборгованість фізичних та юридичних осіб, які підписалися на акції, відображаються в обліку по дебету відповідних активних рахунків. А саме:

· в дебет рахунку 50 "Каса" - оплата готівкою,

· в дебет рахунку 51 "Розрахунковий рахунок" - внесками

на цей рахунок до банку,

· в дебет рахунку 52 "Валютний рахунок" - внесками в

іноземній валюті на цей рахунок до банку,

· в дебет рахунку 01 "Основні засоби" - шляхом передачі

основних засобів у власність акціонерного товариства,

· в дебет рахунків 05 "Матеріали", 06 "Паливо", 08 "Запасні частини" та інших - шляхом передачі у власність акціонерного товариства відповідних матеріальних цінностей,

· в дебет рахунку 12 "Малоцінні швидкозношувальні предмети" - шляхом передачі увласність акціонерного товариства iнших цінностей,

· в дебет рахунку 04 "Нематеріальні активи" - шляхом передачі увласність акціонерного товариства нематеріальних активів,

· в дебет рахунку 75 "Розрахунки з засновниками" – на вартість невикуплених акцій, на які зроблена підписка.

Погашення акціонерами своєї заборгованості по підписці на акції (яка враховується за дебетом рахунку 75) в залежності від форми оплати боргу можуть бути зроблені такі записи в обліку:

· в дебет рахунків 50, 51, 52 - оплата готівкою,

· в дебет рахунків 01, 05, 06, 08, 09, 10, 12 - оплата

відповідними матеріальними цінностями, та в кредит рахунку 75 "Розрахунки з засновниками".

Передплатники акцій можуть передавати акціонерному товариству в оплату акцій власні будинки, споруди, устаткування тощо в оренду, тобто для використання на певний, договором встановлений строк. Такий договір засвідчує придбане право використання, і на договірну вартість такого права в бухгалтерському обліку робиться запис:

дебет рахунку 04 "Нематеріальні активи", кредит рахунку - 75 "Розрахунки з засновниками".

(Вартість такого майна обліковується на забалансовому рахунку 001).

В тому випадку, коли акції акціонерного товариства реалізуються по ціні, яка перевищує їх номінальну вартість, то виручена сума різниці між проданою та номінальною вартістю відноситься в кредит рахунку 88 субрахунок "Емісійний дохід", або "Доходи майбутніх періодів" та дебету рахунку грошових коштів. А потім рівномірно списується на рахунок 80 "Прибутки і збитки".

При реалізації акцій за нижчою, ніж номінальна вартість, ціною, різниця відображається по дебету рахунку 88.

субрахунок "Емісійний дохід" і кредиту рахунку 85.

Сума щорічних відрахувань розраховується з виходу чи розміру вказаної різниці та строку, на який випущена акція.

ОБЛІК ДИВІДЕНДІВ.